Галина Руссу. Вірші присвячені Юрію Ґудзю

Галина РУССУ

МОЛИТВА

Не забирай НАДІЇ, Боже милий!
Допоможи одужати, піднятись!
Дай мужності, дай витримки і сили,
Можливість дай творити і кохати!

Спаси і вбережи, наш Боже милий,
Юрка підтримай в цю тяжку годину!
Ми віримо, наш Господи, ти можеш!
Спаси поета – сина України!

Він Тебе любить, Господи, і вірить
В твою правдиву і велику силу.
Нехай звучить його пісенна ліра,
Благослови, наш Господи, помилуй!

Повторюю молитву знову й знову.
Почує Бог, я сподіваюсь, вірю!
Порадує надією, любов’ю.
Молюсь я самовіддано і щиро.


НЕ ВТРАЧАЙ НАДІЮ!

Юрасю, друже, не вмирай,
Тримайся із останніх сил!
Ще рано відлітати в рай,
Візьми енергію для крил!

Живи, усім смертям на зло!
На заздрість лютим ворогам!
Візьми надію під крило!
Повір, ти так потрібен нам!

Твій голос лагідний, дзвінкий
Нехай лунає, хай дзвенить!
Цей світ непевний, нетривкий,
Потрібно в ньому щось змінить!

Лихе, підступне зло здолать
І справедливість переможе!
Не відступать, не розкисать!
Я вірю, Бог тобі поможе.

Юрасю, друже, біль мине
І ти одужаєш, зміцнієш!
Випробування це страшне
Здолай і не втрачай надію!
З найкращими побажаннями швидкого одужання. 19 лютого 2002 року.


СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ПОЕТА, ПИСЬМЕННИКА, ПАЛКОГО ПАТРІОТА УКРАЇНИ, ЩИРОГО ДРУГА – ЮРКА ҐУДЗЯ – ПРИСВЯЧУЮ

За Україну постраждав
Поет, письменник, щирий друг!
Життя до крапельки віддав!
Смерть розірвала дивний круг...

Жорстока і бридка рука
Доклала варварських зусиль:
Життя забрала у Юрка!!!
У серці невимовний біль!..

Тепер ніяке море сліз
Не воскресить йому життя.
Поет, письменник правду ніс,
Щоб наше з вами майбуття

Не сниділо, а розцвіло
Яскравим, світлим промінцем.
Щоб сонце, врешті-решт, зійшло
До нас не спиною – лицем!

Щоб правда, щира і проста,
Злетіла з вуст, ненача птах!
Щоб нам не замикав вуста
Підступний, ниций підлий страх!

Наш Юрій вірив в світлий час,
Боровся чесно і відкрито.
Він майстрував для всіх для нас
Незримі крила, щоб летіти.

Нам згуртуватися пора,
Пора навчитися літати
І вірити, зійде зоря!
Розквітне Україна-мати!

Юрка окрилена душа
Над нами янголом літає...
Прощай, наш Юрчику, прощай
І знай, тебе ми пам’ятаєм!!!
22.02.2002 р.


СЯЙВО НЕВИДИМИХ КРИЛ
Світлій пам’яті поета, письменника,
щирого друга Юрія Ґудзя присвячую

Над янголом літає вороння!
Хтось чорним дзьобом тіло зачепив.
Здавалось, ворон янгола убив!..
Він каркає про це усім щодня.

Щоб вбити тіло, треба обмаль сил
І кров густа червона потече...
Ні сором, ні сумління не пече!
У Янгола лишилась пара крил.

Над нами він щомиті проліта
І закликає голосно: «Не спіть!
Ладнайте крила й впевнено летіть,
Всіх не здолає чорна темнота!»

І розгориться в небі справжній бій:
Час перемін упевнено гряде,
Додолу чорний ворон упаде -
Безславно закінчить свій шлях земний...

І Янгола невидиме крило
Тіла нам прикриватиме щодня,
Навіки згине кляте вороння,
Навіки щезне в Україні зло!

Запалена свіча горить, горить!
Все дужче розгоряється вогонь,
Торкнеться він лиш праведних долонь
І подарує крила, щоб летіть!
02.03.2002 р.


НА ПРИПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО...
Юрко Ґудзь

На припочатку було слово
Правдиве, пристрасне, могутнє!
Хтось обірвав не випадково!..
Хтось обірвав його могутнє...

Так підло налетів з-за рогу,
З минулого, щоб заніміло...
Щоб Слово не вело в дорогу,
Щоб слову мужньому боліло!..

Болить, болить, та не вмирає
Правдиве, благородне слово!
Ніхто його не заховає
За темні мури нелюбові!

Ніхто його не похоронить
Під чорним каменем навіки!
Хтось жалісливі сльози ронить,
А хтось з труни знімає віко:

«Лети, лети, ось тобі крила,
Невидимі для всіх недобрих!»
І Слово раптом полетіло,
В дорогу кличучи хоробрих!

Засяяло промінням небо
Погоже, чисте, світанкове...
У Слові правди є потреба,
Отож, кінця не буде Слову!
06.03.2002 р.

Руссу Г. Молитва. Не втрачай надію. Світлій пам’яті поета, письменника, палкого патріота україни, щирого друга – Юрка Ґудзя – присвячую. Сяйво невидимих крил. На припочатку було слово… // Мовчання... [Вірші присвячені Ю. Ґудзю]. Самвидав ЖОО Спілки творчої молоді України «Liga ArtiS» (складень), 2002