Теоретична конференція "Україна чи небуття" та Концепція "Нової літератури"

ЛІТОПИСЕЦЬ

ТЕОРЕТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
«УКРАЇНА ЧИ НЕБУТТЯ»
ТА КОНЦЕПЦІЯ «НОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Асоціяція «Нова література» при сприянні Українського Аналітичного Клюбу провела у жовтні 1993 року науково-теоретичну конференцію «Україна чи небуття». Кон-ференція відбулася в приміщенні Спілки письменників. У ній взяли участь члени Асоціяції з усієї України. Вів засідання президент «Нової літератури» Володимир Цибулько. Серед виступаючих, окрім головуючого, – віце-президенти Евген Пашковський та Сергій Лавренюк, а також Василь Рубан, Леонід Кононович, Юрко Ґудзь, Вячеслав Медвідь, Анатолій Щербатюк, Олександер Сопронюк, Евген Сверстюк, Сергій Квіт, Роман Кухарук, Леонід Труппе, Лесь Герасимчук. Конференція проголосила мету створення Асоціяції, її конценцію, з’ясувала сучасний стан української духовости. Виступи мали спільний знамен-ник, хоч і не всім учасникам, так би мовити, припали до душі. Дискусія, що була розпоча-лася наприкінці конференції, не вийшла за межі конструктивности.
Було заявлено, що Асоціяція «Нова література» є, по-перше, правозахисною організа-цією. Про це свідчить її діяльність на захист Василя Рубана, редакції газети «Слово» на чолі з редактором Олександром Сопронюком, Анатолія Щербатюка, відомого таджицького поета Бозора Собіра, ув’язненого московськими окупантами та їх місцевими лепраками, а також за-ходи, спрямовані на захист прав бездомних українських письменників. По-друге, Асоціація є організацією мистців. Звідси і філософія «Нової літератури» – визнання нею вищости духо-вого над матеріальним, ідеального над розумовим, ірраціонального над детерміністично обу-мовленим, філософічного над ідеологічним. На відміну, наприклад, від літературних угрупувань 20-х років з їх багатою палітрою мистецьких (чи ідеологічних) напрямків, «Нова літе-ратура» базується на засадах загальних естетичних вимог, залишаючи мистцям простір для індивідуального самовираження в межах будь-якої школи чи напрямку. По-третє, врахову-ючи сучасний стан української духовости, нації та державности, які знаходяться на межі виживання, «Нова література», безпосередньо не заанґажовуючи себе у політичну боротьбу, вважає своїм обов’язком визначати головні напрямні духового поступу українства, з правом інтелектуальної ексклюзивности називати чорне чорним, а біле білим, роблячи це на висо-кому концептуальному рівні.
Показово прозвучало зауваження Евгена Пашковського про те, що Асоціяція є авто-ритарною організацією з чітко визначеним курсом і метою, що вона не терпить жодних вну-трішніх дискусій ідеологічного характеру.
Конференція була висвітлена всеукраїнською та столичною пресою. Однак в деяких публікаціях несправедливо акцентується на проблемі «батьки й діти» – позірній опозицій-ності Асоціяції щодо СПУ. Насправді «Нова література» лише дала належну оцінку коляборантській сутності цієї установи та підтримала практичні розробки Українського Аналітично-го Клюбу про реорганізацію СПУ в акціонерне товариство, яке за допомогою спілчанської нерухомости уможливило би автономне матеріяльне забезпечення літературного процесу. Асоціяція дбає про велике, а не про мишачу колотнечу з ходячими трупами живцем забронзовілих «клясиків».
На конференції було прийнято Загальну деклярацію «Нової літератури», Ставлення до СПУ та Звернення до Президента.

Літописець. Теоретична конференція «Україна чи небуття» та концепція «Нової літератури» // Українські проблеми. – №2, 1994. – С.42