Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

субота, 31 січня 2009 р.

Григорій Цимбалюк. Післямова

Григорій ЦИМБАЛЮК

ПІСЛЯМОВА
«...поміж усіх слів невимовним
залишається ціле життя...»
Ю. Ґудзь

Невмолимий фатум ненастанно розпорошує миром безпритульні слова сумних прозрінь неприкаяних доль і засіває пам’ять болючими спогадами.
Нагла згуба завше обриває життя найдорожчих нам людей на нашому півслові і тим безжалісніше прирікає на довічні самоосуди за несказане. Найголовніше...
Трунке прокляття небайдужого розмислу населяє беззахисні душі тужливим звучанням ніколи не мовлених слів й щодень крає зболені серця безкінечними стражданнями за втраченими миттєвостями справдешніх проявів духу.
Печаль не в тім, що міняється світ, усі ми маліємо перед лицем вічності, біда в тому, що лишаються безмовні свідки безсонних ночей – спомини.

Немає коментарів:

Дописати коментар