Олександра ВЕРБИЦЬКА
ЖИВЕ СЛОВО Ю.ҐУДЗЯ
Ніколи... Є щось фатальне у цьому слові, усвідомлення втрати, неможливість повернення. Ніколи... Нескінченна безодня, анало-гічна вічності, слово, звучання якого має магічну силу. Він ніколи не писатиме, він ніколи не повернеться до нас.
Минув рік з дня загибелі Юрка Ґудзя, на-шого земляка, поета, письменника, філосо-фа. Дивною й для багатьох незбагненною філософією пронизана уся його творчість, доторкнувшись до якої, відкривається бага-товимірний простір світосприйняття автора. Йому було відкрите щось всевишнє, незем-не, мабуть, ті одвічні символи, що існують поза простором і часом. Про це говорили друзі й ті, хто знав Ю.Ґудзя, на вечорі, присвяченому його пам’яті.
Ніколи він не розкаже нам, чому сталася та трагедія, що забрала його із світу живих. Ніколи...Так, його пам’ятатимемо, про нього згадуватимемо, читатимемо й перечитувати-мемо його поезію й прозу, але все те є лише наші дії, а не він і не його неповторний світ...
Спогади, слова, пам’ять. Чи то в світі так ведеться, що поетові від Бога належить вми-рати молодим? Італійці, що прочитали у пе-рекладі (!) його поезію, назвали її діамантом української сучасної літератури, видали збірку.
У 1990 році у Торонто вийшла збірка його поезій «Postscriptum до мовчання», канадцям творчість Ю.Ґудзя стала близькою й зрозумі-лою там, за океаном, але не тут. «Замовляння невидимих крил» – під такою назвою в од-ному з видавництв Тернополя через 12 років побачила світ збірка його новел та оповідань, це було справжнє свято для Юрка. Його друг, мистецтвознавець Анатолій Шевчук розповів, з яким трепетом він ділився своєю радістю. Мабуть, сподівався, що вона стане першим містком до українського читача. Так, місток є – читають Ю.Ґудзя, він є подією в українській літературі, його слово залишилось з нами, і справжні відкриття перлин його творчості ще попереду, його невідомі досі рукописи готу-ють до публікації.
Хвилюючий момент вечора – звучить маг-нітофонний запис уривків прози у виконанні автора. Безперечно, творчість Ю.Ґудзя має зву-чати, бо вона жива, бо написана про вічне, про те, що не вмирає.
Вербицька О. Живе слово Ю.Ґудзя // Правда Житомирщини. – №9, 2003.
Братство Юрка Ґудзя – це не лише конкретні прізвища, за якими стоять відомі люди, що не тільки через літературу та мистецтво причетні до Юрка - це всі ті, хто не забуває і зберігає, примножує та різнобічно культивує пам’ять про нього. Керівник блоґу: Олег Левченко oleg_levchenko@ukr.net
- Поетичне братство Юрка Ґудзя
- Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).
Немає коментарів:
Дописати коментар