Ірина Красуцька. До осягів поетичного слова Юрка Ґудзя. У Житомирі відбувся фестиваль молодих поетів «Клекотень осені — 2008»

Ірина КРАСУЦЬКА

ДО ОСЯГІВ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА ЮРКА ҐУДЗЯ
У Житомирі відбувся фестиваль молодих поетів «Клекотень осені — 2008»

13 вересня 2008 року на східцях кінотеатру «Жовтень» в Житомирі відбулася надзвичайна подія: фестиваль молодих поетів пам'яті Юрка Ґудзя— «Клекотень осені — 2008». Цей фестиваль був ініційований Анатолієм М. Шевчуком, істориком українського образотворчого мистецтва, письменником-перекладачем, фундатором незалежного Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся. Цю ідею лише підтримала громадська організація «Українська платформа», якою опікується Павло Жебрівський, народний депутат України. Незважаючи на велику зайнятість пана Анатолія Шевчука в день проведення фестивалю моло-дих поетів Житомирщини, Ірині Красуцькій, заступнику головного редактора журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», вдалося взяти інтерв'ю з цього приводу.

Ірина Красуцька: Пане Анатолію, коли у вас визрів план про проведення обласного фестивалю молодих поетів «Клекотень осені — 2008»?
Анатолій Шевчук: Це трапилося 1 липня цього року, коли Олександр Сопронюк, головний редактор газети «Слово», кілька членів літературного братства імені Юрка Ґудзя та молодих поетів і пенсіонерів їхали у напівпус-тому автобусі із Житомира у село Немильне Новоград-Волинського району, на батьківщину поета-сподвижника українського духу, щоб висповідатися на його могилі, озвучити й сколихну-ти його поетично-прозове слово, яке продовжує випрозорювати внутрішню енергію української збірноти на духо-вних теренах не лише Житомирсько-го Полісся, а і всієї України навіть після його трагічної смерті 20 лютого 2002 року. Коли я залишив імпрові-зований поминальний стіл, організо-ваний членами літературного братства ім. Юрка Ґудзя на полі поблизу цвин-таря села Немильного, на якому спо-чиває прах поета, і пройшовся квіту-чим поетичним схилом, заклетченим зелоцвіттям літа, то зрозумів, що ли-ше молодь може зберегти і зрозуміти його повчальне й напрочуд виважене слово, адже ж він так опікувався твор-чою зростаючою генерацією Украї-ни. І на мене з небес злетіло слово-одкровення Матері-природи: «Полі-щуки, гуртуйтеся навколо спадщини Юрка Ґудзя і впевнено крокуйте пра-ведною дорогою до України, яку не-оромантично прокладало крізь небрід не одне покоління українців-правед-ників». Вернувшись до гурту житоми-рян та киян, які з'їхалися на щоріч-ні липневі Ґудзові читання, я вимовив: «Щорічному фестивалю молодих пое-тів бути, я ще лише не знаю, як ми на-звемо його...» Ось таким чином і роз-почалося дорога до обласного фести-валю молодих поетів «Клекотень осе-ні - 2008».
А як з'явилося поетичне слово «клекотень» у назві?
Скажу відверто, що ми заприя-телювали за рік до смерті Юрка. Він часто бував на гостині у мене вдома. Точилися занадто цікаві розмови з приводу важкої долі України, особли-во — з питань утвердження життєвої національної позиції творчої молоді та збереження здорового глузду укра-їнської інтелігенції на самому кінці XX століття, яку штучно почали від-тісняти антисили за орбіту державот-ворення. Ми спільно збиралися видавати художньо-мистецький альманах Житомирського Полісся. Коли шука-ли слово до назви майбутнього аль-манаху, Юрко якось по-батьківському вимовив слово «кпекотень». Це слово миттю запало в мою душу, повіяло спогадами мого найщасливішого ди-тинства, яке пройшло в селі Велика-Козара Дзержинського (нині Рома-нівського) району. Зазначу, що імен-ник «клекотень» лише милозвучний у час весняного пробудження приро-ди, коли птахи прилітають із Вирію. Але, на мою думку, словосполучення «клекотень осені» утримує силу метафоричної поетичної грайливості колориту українського неоромантизму, яка може раптово з'являтися як у надчассі, так і у надпросторі асоціативного мислення нашого народу.
Хто очолив оргкомітет та мурі фестивалю?
Спільним засіданням керівни-цтва незалежного Центру мистецтвоз-навчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся та великою Радою громадської організації «Укра-їнська платформа» було одноголос-но прийнято такий склад журі фести-валю молодих поетів «Клекотень осе-ні — 2008»: Олександр Сопронюк, по-ет, головний редактор газети «Сло-во», член Асоціації Українських Пись-менників (голова журі). Членами журі стали Ольга Карагедова, літературознавець, поет-перекладач, Марія Масловська, заступник директора Інсти-туту філології та журналістики ЖДУ ім. І.Франка, Ванда Чайковська, до-цент кафедри українського літерату-рознавства та компаративістики ви-щезгаданого університету та Марія Рудак, голова літературного братства ім. Юрка Ґудзя.
Учасники фестивалю молодих пое-тів звернулися до народного депутата України Павла Жебрівського з листом-зверненням:

20 лютого 2002 року трагічно загинув Юрко Ґудзь, відомий український сучас-ний письменник, сподвижник художньо-мистецького українського слова, лауреат премії імені Івана Огієнка.
Усе, що було опубліковано за його жит-тя, свідчить про те, що він був одним із найпотужніших письменників у братстві сучас-ного краснописьменства, який своїм принциповим ставленням до духовного відро-дження України в другій половині XX століт-тя, зумів зорганізувати обдаровану молодь Житомирщини на новий рух у складному ча-сі національної історії.
Ми, молоді поети, великі шанувальни-ки творчого таланту нашого земляка, підтримуємо зусилля літературного братства імені Юрка Ґудзя в Житомирі і незалежного Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся у спра-ві повернення творчій особистості Юрка Ґу-дзя чільного місця у шерензі сучасних пись-менників XX століття.
Ми звертаємося до Вас, як до народно-го депутата України, з проханням посприя-ти наданню загальноосвітній середній шко-лі у с. Немильня Новоград-Волинського ра-йону імені Юрка Ґудзя. Саме там він навчав-ся і деякий час викладав історію. У це, свя-те для нього місце, він завше повертався у своїх творах. Також просимо присвоїти цен-тральній вулиці у с. Немильня, на якій про-живали письменник та його батьки, ім'я Юр-ка Ґудзя.
Як засвідчує наша національна історія, село Немильня, у якому пройшли дитячі та
юнацькі роки письменника, стало палом-ницьким місцем, до якого приїздять українці (і не тільки) зі всього світу, щоб віддати ша-ну Юркові Ґудзю, який залишив квітуче По-лісся України у час свого духовного розквіту. Ми просимо Вас, як нашого обранця від на-роду, підняти клопотання перед Верховною радою України та обласним керівництвом по виділенню коштів на капітальний ремонт Будинку культури в с. Немильня Новоград-Волинського району, щоб громада села та українська спільнота світу мала можливість проводити літературно-мистецькі проекти на батьківщині письменника.
Учасники обласного фестивалю моло-дих поетів засвідчують цей документ свої-ми підписами: Олександра Андріпчук, Іри-на Бордюг, Софія Демчук, Світлана Гаврилюк, Світлана Єфимець, Лариса Лікар, Ольга Расовська, Іванна Римар, Олександр Трохимчук, Дар'я Ткаченко, Тетяна Тикуцька, Олександр Підгірський, Віталій Правдицький, Наталія Якотюк, Дмитро Малінін, Олександр Нікольський.

А які ще будуть проводитися за-ходи, пов'язані з творчістю Юрка Ґу-дзя?
Уже підготовлена книга «Не-ми» Юрка Ґудзя до друку. Зараз нам слід шукати кошти, щоб пришвидши-ти її вихід у читацький світ України. Але найосновнішою подією буде ви-хід книги-альбому поеми Юрка Ґудзя «Барикади на Хресті». Попереднє сло-во написав відомий український літе-ратурознавець Андрій Савенець. Над ілюстраціями до поеми Юрка Ґудзя працював Микола Соболівський, мо-лодий український графік, який на-вчається в аспірантурі в одному із ви-щих навчальних закладів Люблина. Хоч деякі письменники говорять, що Микола Соболівський швидко проі-люстрував поему «Барикади на Хрес-ті», але я хочу заперечити такому нео-бдуманому судженню. На творчу мате-ріалізацію 10 графічних листів до кни-ги «Барикади на Хресті» пішло 2 роки, а точніше 731 днів без вихідних.

Красуцька І. До осягів поетичного слова Юрка Ґудзя. У Житомирі відбувся фестиваль молодих поетів «Клекотень осені — 2008» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 10. – С.119-121.