Галина Малин. Пам’ять про поета з глибинки

Галина МАЛИН

ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОЕТА З ГЛИБИНКИ

Над Немильнею високо в небі виводив свою липневу пісню жайвір. Він розбивав тремтливим дзвоном із маленького горлечка настояну на квітах і травах тишу. Немильня, що належить до Киківської сільради, вважається віддаленим населеним пунктом – до райцентру, міста Новограда-Волинського, треба добиратися більше двадцяти кілометрів. У давнину, ще за царату, в цей закуток, із пісками, соснами й бездоріжжям заселяли тих, хто потрапив у опалу немилість вельмож. Селилися тут ці опальні родини, але покірними не ставали. Роки минали, а «колючість» у характері залишалася відмітною рисою немиленців (вони так і досі кажуть «Немиленці» на своє село – з наголосом на друге «е»). Часи змінилися, а на поселенні й досі лишився наче цей опальний відбиток.
Немильня віддалена від магістральних, економічних, культурних «шляхів». Єдиний магазин споживчої кооперації згорів (на його місці, щоправда, згодом виникла приватна точка). Школа, побудована бозна-коли, ще тримається, але і її прагнули якось закрити, однак передумали. Чи надовго – немиленці не знають. Молодь полишає село й працює у столиці, ще деінде. На вихідні приїжджає, та зароблене витрачає нерідко на розваги з алкоголем. Старші люди ще гарують на городах, доглядають худобу. А деякі хати вже лишилися без господарів, і подвір’я заростають муравою, а садки гнуться сумно під плодами, які ніхто не збиратиме...
Сельчани, не збалувані увагою владців, політиків та діячів культури, зраділи житомирській делегації мистецтвознавців та літераторів, що завітала до них недільного дня вшанувати пам’ять українського поета, їхнього земляка Юрія Ґудзя. Саме був день його народження, тож гості побували на могилі письменника, а потім зустрілися з сільською громадою. Зустріч відбувалася в школі, де саме тривав ремонт до нового навчального року. Директор Олена Ґудзь (це прізвище носять тут чимало мешканців). Провела гостей у затишну класну кімнату, де було багато книг і картин земляка. Воно й не дивно. Бо ж Юрій учився тут і сам викладав, а ще ж і його мати вчителювала в цій школі. Тож немиленці бережуть пам’ять про письменника та його рідню. Теплими спогадами про поета поділилися на зустрічі завідуючий місцевим клубом Федір Рашин, мистецтвознавець Анатолій Шевчук, викладач Державного університету ім. І.Франка Ванда Чайковська, літературознавець Ольга Карагедова, чуднівська журналістка і літератор Алла Роль. А молоді житомирські поети Любов Годлевська та Олег Левченко прочитали твори Юрія Ґудзя. Була представлена за його поемою й вистава «Барикади на Хресті». Проникливо прозвучало слово про поета, написане Євгеном Концевичем, де згадано про зустрічі з Юрієм, його творчі пошуки й нелегкі життєві умови, в які потрапив земляк немиленців, котрому судилася доля борця і мандрівного філософа.
Голова поетичного братства Юрія Ґудзя (є таке в Житомирі) Марія Рудак повідомила, що шанувальники творчості письменника, який рано загинув, прагнуть запровадити на його рідній землі, в Немильні, щорічне свято поезії «Липневий янгол» – як данину пам’яті його особі і його таланту. Сельчани схвалили цей задум.
– Для нашого маленького села така подія багато значить. Ми віддалені від великих трас і великих гучних свят, що справляються поближче до міст чи людяніших селищ. Але ж і тут живуть люди, яким хочеться доторкнутися до чогось важливого, почути щось нове, побачити щось добре й гарне, – сказала Олена Ґудзь. – Наш земляк заслужив це, і його земляки теж.
Біля церкви, де любив бувати Юрій, гостей із Житомира почастували водою з криниці, що є біля рідної хати письменника (оселя тепер стоїть замкнена). Вода була смачна і холодна. Подібної у місті не знайдеш. Бо там нині не б’ють такі джерела...

Новоград-Волинський район

Малин Г. Пам’ять про поета з глибинки // Житомирщина, 21 липня 2007, С. 7.