Олег Левченко. Юрко, тебе 22.02.2002 ховали!..

Олег ЛЕВЧЕНКО
ЮРКО, ТЕБЕ 22.02.2002 ХОВАЛИ!

«О, сніг упав! Це Юрко нам білий лист залишив:
хотів щось написати, та й не встиг!»
Марія Рудак,
як виносили Юрка Ґудзя
із Михайлівської церкви.

… друже Лі Бо, брате Ду Фу…
«Ти знаєш: схожий на Христа!.. –
Христа в терновому вінку…»
«Я знаю!..»
«субота субота субота»
В суботу до Юрка зверталася Марія…
«понеділки понеділки понеділк…»
А в неділю ти народився!
«Щось трапилось… щось трапилось з Юрком…»
«Поламаний янгол.
Розтрощений німб…»
Не з полум’ям, а – спалахом свіча…
Молилися за тебе в храмах.
Таємний ксьондз, рідня
і спокій серця…
«Мовчання триває цілу вічність.»
Багато хто тебе не знав – бере печаль!..
– Чому?.. скажи чому?..
– Не знаю…
Троє жінок тебе готували –
тебе обмивали
троє жінок… (як біля Христа)
…Маріє…Маріє!..
У храмі Святого Михайла читали
Псалми…
чекали… (вічности чекали(!))
Господи помилуй, Господи помилуй, Господи помилуй…
чекали… сльози
Чекали. З Києва чекали…
«О, Боже, Юро!..
…з багатою душею й без копійки…»
…О, Боже… Боже…
Танюшо… Танечко… ТЕ…тЯн…ко…
(«Ти гарно слухаєш, мовчки…»)
Читала над могилою
Галина…
– Де віко, віко де? – гукали,
й закрило віко ОКО.
Душа твоя, як білий аркуш снігу.
24.02.02.

Левченко О. Юрко, тебе 22.02.2002 ховали! // Мовчання... [Вірші присвячені Ю. Ґудзю]. Самвидав ЖОО Спілки творчої молоді України «Liga ArtiS» (складень), 2002