Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

суботу, 31 січня 2009 р.

Юрко Гудзь. ... неділя, ранок:

Ще літо...
.............
.................
(з листа гетьмана Мазепи Мотроні Кочубей )


... неділя, ранок:
відновленя
в нічному, ще сонному, тілі старо-
житнього саундшафту:
густі недільні
дзвони з Хрестовоздвиженської
церкви: розігрітий простір пахтить
і пахне скошеними дзвінницями...
за моєї відстутности - хто розгойдує
Твої важкі перса ? хто вертається
в їхній теплий і перестиглий дзвін ?

- Він - н - н - н ...

- Він - н - н - н ...

- Він - н - н - н ...

Біле віно і чорне віко -
береги й обереги
земної жаги:
поміж чорним і білим
Твого поміжніжжя:
ніжніше тихіше мовчи

Немає коментарів:

Дописати коментар