Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

суботу, 31 січня 2009 р.

Олексій Кавун. Барикади слова і думки

Олексій КАВУН

БАРИКАДИ СЛОВА І ДУМКИ

«Не бійтеся загинуть молодими! Сташніше – прижиттєво вмерти...» – ці слова з поеми Юрка Ґудзя «Барикади на Хресті» могли б слугувати епіграфом до вистави театру одного актора, що відбулася в актовому залі Житомирської обласної наукової бібліотеки. Поставив її керівник Мистецької ґільдії «Неабищо» Олег Левченко, використавши також вірші із збірки «Боротьба з хворим янголом». Цей захід члени молодіжного об’єднання приурочили до 48-го дня народження поета, прозаїка, есеїста, який трагічно пішов із життя взимку 2002 року. Видали вони й саму поему, використавши вже звичну для ґільдії форму – складень, адже грошей для друкування книг нема. «Хрест» (київський сленг) – це Хрещатик, а твори Юрка Ґудзя – то болючі роздуми мандрівного філософа наших днів про те, хто ж насправді божевільний у цьому світі, де «...вожді, засліплені міражами влади, влада, засліплена міражами держави, держава, засліплена міражами вождів...» Але, хоч «Ми тільки відгомін майбутніх партитур німих оркестрів» – «треба йти, дорога мусить жити і після нас». Свою поезію Юрко Ґудзь називав сіленціографією, бо це – тексти-тихотворіння, де поряд зі словами не меншу роль відіграють паузи, зони мовчання.
Житомир

Кавун О. Барикади слова і думки // Голос України, 23 липня 2004.

Немає коментарів:

Дописати коментар