Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

суботу, 31 січня 2009 р.

Галина Руссу. Пам’ять вічності

Галина РУССУ

ПАМ’ЯТЬ ВІЧНОСТІ

Поета вбили підло і нахабно,
Хоч дехто заявляє: «Вбився сам!»
У плямах крові біле простирадло...
Хтось покриває безлад і «бедлам»
Пробачте, люди, за слова вульгарні.
(Не можна підібрати інших слів).
Хтось завитки закрутить в перукарні,
А хтось від жаху раптом занімів…
Завмерло все... Байдужість лицеміра.
Лиш слово правди ріже без ножа .
Зненацька в серці гине світла віра!
Поета смерть – ось вірі тій межа.
Хтось не сприймає слів правдивих, чистих,
Вишукує причини протиріч,
Поета вбили. Поглядом вогнистим
Він дивиться на нас із потойбіч.
В очах поета докір і надія:
Очиститься від скверни майбуття!?
Тисячоліття бореться Месія
Щоби удосконалити життя.
Людина досі вкрай недосконала.
Наука в цьому не допомага!
Дратують посередніх ідеали –
Невіглас виграє, перемага!?
Поета вбили, та не вбили слова!
Відлунюють оті живі слова.
Невіглас, вбивця – все це тимчасово,
А добра пам’ять Вічності жива!
Підтримає хтось інший естафету –
І справедливість множиться в ділах.
А добра слава про співця-поета
В людських серцях і в пам’яті,
В його палких словах !

На сороковини з дня смерті Ю.Ґудзя
З1.03.2002 р.

Руссу Г. Пам’ять вічності // Мовчання... [Вірші присвячені Ю. Ґудзю]. Самвидав ЖОО Спілки творчої молоді України «Liga ArtiS» (складень), 2002

Немає коментарів:

Дописати коментар