Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

суботу, 31 січня 2009 р.

Віктор Радчук. "Замовляння невидимих крил"

Віктор РАДЧУК

«ЗАМОВЛЯННЯ НЕВИДИМИХ КРИЛ»

«Ніхто не відає, що то є жити, ніхто не знає, що то є бути, як його вижити...»
Ю.Ґудзь

Тему роковин смерті Юрка Ґудзя не дуже хотілося б ви-носити на шпальти газет. Над-то інтимним, делікатним, витончено фантастичним і болю-чим було Юркове сприймання, переживання, творіння. Усі плани його літературних мар-шрутів і посягань дивовижно чисті і світлі, аби згадувати про них поряд з нашими буденностями, мерзенностями, сіротою та убогістю сьогодення.
Про мертвих або не гово-рять нічого, або говорять прав-ду, так, здається, заведено у статетичних і поважних англійців. Про Юрка зараз го-ворити багато не хочеться. Хочеться згадати і... помовчати. Користуючись ним же знайде-ним імперативом, що «поміж усіх слів невимовним зали-шається ціле життя». Життя Юрія Ґудзя пролягло через звивисті, навіть чудернацько незбагненні шляхи, на яких розум і душу літератора охре-стили дивовижні траєкторії творіння, переживання, болю, співучасті. Відчуваючи певну катаст-рофічність, розладнаність дисгармо-нією часу-епохи, Юрко напрочуд реалістично, але одночасно пропускаючи світовідчуття через своє серце, а від нього – через душі і серця своїх героїв, сусідів, родичів, земляків, мабуть таки зумів збагнути, з’ясувати, прожити щось таке, чого не змогли зробити більшість з нас, хто жив з ним ніби поруч, але він був у іншому вимірі. Доля і Всевишній визначила хлопчи-ну з вічномолодим філософським ім’ям (Юрко) для торування шляху, який чомусь не змогли пройти інші люди: його предки, сучасники, нащадки.Той шлях був світлим, могутнім і величним. Порухи його душі, болі його серця, крила його творчого пориву і надриву створили небачені для бага-тьох виміри та конструкції сутності буття. Творець, по достоїнству оцінив-ши величність Юркових устремлінь, пошуків і мандрів, чомусь не дозволив дивовижному талантові блукати зем-ними манівцями. Відтак, Юрко Ґудзь поринув у вічність. Залишивши тут, у суєті буднів, безліч загадок, починань, дивовижних та магічних роздумів, міркувань та висновків.
Смерть неординарної людини зав-жди є каталізатором пам’яті про неї. Так само сталося з долею Юрка. За життя здавалося, що ось він, є і ще довго буде. Від його таланту чекали нових злетів, поринань, звершень. Коли його не стало, особливої ваги і значимості набрало все те, що літе-ратор, поет і художник встиг зробити. Нам варто не раз і не два повернути-ся до Юркових книг, новел, малюнків, поезій, оповідань. Потужний роман «Не-Ми», надрукований у 1998 році в журналі «Кур’єр Кривбасу», читатимуть не одне покоління дослідників, аби збагнути величну драму, в якій жив Юрко Ґудзь зі своїми героями. До ши-рокого загалу ще не дійшли «Замов-лення невидимих крил» – остання збірка виданих прижиттєво Ґудзевих новел та оповідань. Можливо поба-чить світ і кіносценарій, який Юрко підготував (чи готував) у 2000-2001 рр. для участі у конкурсі «Коронація слова». Чекають дослідників та упо-рядників кілька мішків рукописів Ю.Ґудзя – автор, переїхавши за кілька днів до своєї смерті до чергового помешкання, так до них і не по-вернувся, не розпакував, не встиг…
21 лютого Юрка Ґудзя поми-нали друзі, знайомі, прихильни-ки його таланту і творчості. У Житомирському краєзнавчому музеї відбувся вечір пам’яті письменника. У виконанні аспі-рантки педуніверситету Тетяни Павлінчук пролунав «Postscriptum до мовчання» – моноспектакль за творами Ю.Ґудзя. Друзі та учні Ю.Ґудзя (Юрко був і шкільним вчителем, але значну увагу приділяв жи-томирській творчій молоді) створили сайт в Interneti, при-свячений творчості неординар-ного митця.
А сам Юрко гуляє по світах. Тепер вже зовсім вільний від усіляких земних умовностей, яким завжди приділяв якнай-менше уваги. З нами тепер він спілкується через свої твори, які ще довго спонукатимуть кожного, хто до них доторкнеть-ся, замислиться над метамор-фозами навколишнього світу.

Радчук В. «Замовляння невидимих крил» // Панорама, №7, 27 лютого 2003. – С.2

Немає коментарів:

Дописати коментар