Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

неділю, 25 січня 2009 р.

Заради короткої миті свободи слова

Ніла ЗБОРОВСЬКА

ЗАРАДИ КОРОТКОЇ МИТІ СВОБОДИ СЛОВА
Сторінками сучасної авангадрової прози

[…] У сучасному літературному процесі умовно можна виді-лити такі позиції, як аван-гардна, яскраво представлена у творах Б. Жолдака, В. Діб-рови, Ю. Винничука, Ю. Андруховича; постмодерна – у творах К. Москальця, О. Лишеги, Ю. Ґудзя та ін.; екзистенційно-матеріалістична, ви-явлена в романах Є. Пашковського. Спробую предста-вити ці та інші позиції. […]
[…] «Текст-око» (вислів Ю. Тетянича) Є. Пашковського по-будований на різних способах бачення, схопления скороминуЩОСТІ речей. Тому деталь стає основним конструктивним елементом структури твору, сти-льовою домінантою, що покли-кана виразити ліричну цінність предметного світу. […]
[…] Не можна не відзначити ще одну тенденцію у сучасній прозі. Такі твори, як «Вибра-ні концерти», «Куди мені по-дітися» К. Москальця, «Лю-дина у просторі» О. Лишеги. «Колискова для самогубців» Ю. Ґудзя («Світо-вид», 1992, № 4), перебувають під впли-вом постмодерного розуміння творчості як безконечного переписування тексту, яким, є на-вколишній світ. «Якби отак легко й безнадійно перетвори-ти свій текст у завіконний листопад, – мріє герой по-вісті Ю. Ґудзя, – щоб незлі-ченні і майже невагомі частки позбулися на короткий час власної безпритульності й не залишилися за межами збере-женої скриптором розповіді...». У цьому аспекті можна роз-глядати таку стильову особ-ливість окремих творів, як му-зикальність, або ж точніше — авторську скерованість свого твору в контексті музики (див., наприклад, «Пісні Бітлз» В. Діброви). Прирівнюючи літе-ратурний твір до музичного, письменник прагне виразити, таким чином, його суть як пар-титури тексту, що потребує виконання. […]

Зборовська Н. Заради короткої миті свободи слова. Сторінками сучасної авангадрової прози [уривки] // Літературна Україна, 11 лютого 1993. – С.5

Немає коментарів:

Дописати коментар