Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

неділю, 25 січня 2009 р.

Вітрило піднято!

Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО

ВІТРИЛО ПІДНЯТО!

В українській літературі дедалі певніше заявляє про себе покоління тридцяти-сорокалітніх. Його характерною рисою є поєднання суворого життєвого досвіду з ґрунтовною професійністю. Одним з характерних представників цього літературного покоління, якому припало завершувати XX й відкривати XXI століття вже в умовах незалежної Української держави – є Юрій Ґудзь.
Він народився 1956 року в селі Миколаївці, що на Житомирщині. Отже, людей, побут, світ українського села пізнав не з чужих слів. Служив, як і годиться, в Радянській Армії. Закінчив Київський педагогічний інститут імені М. Драгоманова. Кілька років викладав історію в сільських школах Житомирської та Київської областей. Працював науковим співробітником в Музеї народної архітектури та побуту України, потім – у житомирській незалежній газеті «Голос». Нині – заступник головного редактора журналу «Авжеж!» (цей задерикуватий, але й змістовний часопис виходить невеличким тиражем у Житомирі, а редагує його Василь Врублевський).
1991 року «Молодь» у черговій своїй касеті видала першу збірку поезій Юрія Ґудзя «Маленький концерт для самотнього хронопа». Цю назву коментувати змушений був сим автор: «Хронопи – герої новел Хуліо Кортасара, про яких відомо тільки те, що вони зелені й вологі». А ось уривок з однойменного вірша:

весна літо
на-ес-на то-лі-то
наа-на лі-то-то
ой йо-ной у-ю-тю
шуга-шуга гатя-гатя
внрк хрщ
ха-ча ого

Далі, зрозуміло, змальовуються в аналогічний спосіб осінь і зима. Як бачимо, Юрій Ґудзь пройшов через мовне експериментування і формальні пошуки – етап закономірний і навіть необхідний для молодих письменників. Але поряд наведених зустрічаємо в першій книжці поета і такі вірші:

На східцях, біля входу в зиму,
сидить старий у порваній куфайці.
Коли б його хто пивом пригостив,
він розповів би давню таємницю:
«Он там, під чорним постаментом,
зарили в землю дзвони стоголосі.
А щоб ніхто не зміг їх відкопати,
то зверху присобачили Вождя,–
в каміннім френчі, в чоботях високих.
Одне, мабуть, вони не врахували –
який тут благодатний чорнозем.
Розтане сніг, прогріє сонце кості,
мене покличе жінка до вікна:
«Дивись, старий! За ніч одну
крізь чорну землю і каміння
зелені дзвони знову проросли...»

Як ми могли пересвідчитися, в нових віршах Юрія Ґудзя помітно переважає друга тенденція. Мабуть, наступна його поетична збірка відрізнятиметься від попередньої передусім якісно.
У прозі Юрія Ґудзя виразно з самого початку вияскравилась лінія реалістична, строга, достовірна. Втім, реалістичність, достовірність його письма і тут розцвічені отим самим мовним експериментом і збагачені формальним пошуком. Іншими словами, письменник Юрій Ґудзь розвивається нормально, природно. Результатів цього природного розвитку чекаємо з нетерпінням і надією.
А поки що – дебют прозаїка Юрія Ґудзя на сторінках «Дніпра».

Череватенко Л. Вітрило піднято! [Передмова до оповідання «Скажи нам про любов…». Дебют прозаїка Ю.Ґудзя] // Дніпро. – №4-6, 1993. – С.126

Немає коментарів:

Дописати коментар