Моє фото
Юрій Петрович Ґудзь (1.VII.1956 – 20.II.2002) – поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ. Народився в с. Немильня Новоград-Волинського району на Житомирщині, помер у повних сорок п’ять років за трагічних і нез’ясованих обставин у Житомирі. Літературні псевдоніми Юрій Тетянич, Хома Брут, Хома (Іван) Брус. Член НСПУ (Житомир, 1991) та АУП (Київ). Багато подорожував, вів аскетичний спосіб життя, сповідував філософію летризму, макото, ісихазму. Засновник «Української Реконкісти». Автор поетичних книжок «Postscriptum до мовчання» (Торонто: Бескид, 1990), «Маленький концерт для самотнього хронопа» (Київ: Молодь, 1991), «Боротьба з хворим янголом» (Київ: Голос громадянина, 1997), романів «Не-Ми» та «Ісихія» (Кур’єр Кривбасу, 1998. – N6, 7, 2000. – N8,12; 2001. – N6.), книг прози «Замовляння невидимих крил» (Тернопіль: Джура, 2001), «Барикади на Хресті» (Тернопіль: Джура, 2009), «Набережна під скелями» (Житомир: Рута, 2012), «Barykady na Krzyżu» (Lublin, Warsztaty Kultury w Lublinie, 2014). Про автора: Невимовне. Життя і творчість Юрка Ґудзя: рецензії, статті, спогади, поезії, листи (Житомир: Братство Юрка Ґудзя, 2012).

суботу, 31 січня 2009 р.

Леся Лисенко. Пам’яті Юрка Ґудзя

Леся ЛИСЕНКО

ПАМ’ЯТІ ЮРКА ҐУДЗЯ

Острів безсоння у повені ночі:
зітхнеш – а повітря як лід.
Темряви хвиля холодна шепоче –
її не перейдеш у брід.

Стиснене серце, зціплене слово
і думка в лещатах у туги.
Дійсність відвіяно вже як полову.
Вслухаюсь в мовчання друга.

Друже мій дальній, друже Ду Фу!
Існуєш в мовчанні? Мовчи ж.
Не вбгати ніколи в життя чи строфу
до болю довершений вірш…

Березень 2002 р.

Лисенко Л. Пам’яті Юрка Ґудзя // Лiтература плюс. – № 1 (44), 2003 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар